《索多玛的120天》取材于18世纪法国作家萨德的小说，而帕索里尼将时空转换到二次大战末期的意大利，影片所表现的背景是墨索里尼体制的最臭名昭著的一段史实——“萨罗共和国”是第二次世界大战最后18个月中法西主义的最后堡垒，在这段统治期间，有72000人惨遭屠杀，40000人被截肢，大量的人被送入集中营，一大批妇女，少年被奸污或鸡奸。萨罗是意大利人极力想忘却的一段历史。但帕索里尼在灵感的触发下，把这一历史暴行的内容和事实与萨德的小说的大量色情内容结合起来。帕索里尼改编了原著中最不堪入目的部分，随着时间、地点改变，而使他的影片带有明显的政治色彩。

四個主掌政治社會體制的權勢人物共謀，逮捕了十八位少男少女，在鄉間城堡內進行匪夷所思的強迫性交與虐殺，好讓主人們興奮起來。帕索裡尼（Pier Paolo Pasolini）將薩德侯爵的名著和當代極權主義掛勾，用露骨的色情想像詮釋極權暴行，一面世即引起廣泛爭議。題材雖如此驚世駭俗，大膽的集體全裸場面，毫不迴避的性倒錯景觀，全片卻畫面對稱、構圖典雅、美術雕琢，甚至結構也井然仿自但丁《神曲》，如一幅無懈可擊的古典派繪畫。

Fašistická Itálie. Čtveřice vysoce postavených mužů si přiveze do paláce skupinu chlapců a dívek, kteří jim po následujících několik měsíců budou pod taktovkou čtyř prostitutek sloužit jako prostředníci k naplnění všech rozkoší – včetně těch nejzvrácenějších! Absolutní moc, kterou nad svými obětmi mají, je vede až k samé hranici únosnosti, za níž už se ztrácí veškerá lidskost a zbývá jen syrová brutalita a perverze.

Italië tijdens de Tweede Wereldoorlog. Plaats van handeling: een afgelegen landhuis aan het Gardameer. Een hertog, een bankier, een politicus en een geestelijke laten negen jongens en negen meisjes bijeenbrengen. Terwijl drie courtisanes scabreuze verhalen vertellen ter inspiratie, vergrijpen de mannen zich op allerlei manieren aan de gevangenen. Een scala van sadistische en scatologische perversiteiten passeert de revue, uitmondend in een gruwelijke moordpartij waarbij de achttien jongens en meisjes worden doodgemarteld, terwijl de mannen om beurten met een verrekijker toekijken.

Four corrupted fascist libertines round up 9 teenage boys and girls and subject them to 120 days of sadistic physical, mental and sexual torture.

Durant la République fasciste de Salò, quatre seigneurs élaborent un règlement pervers auquel ils vont se conformer. Ils sélectionnent huit représentants des deux sexes qui deviendront les victimes de leurs pratiques les plus dégradantes. Tous s'enferment alors dans une villa près de Marzabotto afin d'y passer 120 journées en respectant les règles de leur code terrifiant.

4 გარყვნილი ფაშისტი რყვნის 9 თინეიჯერ გოგოსა და ბიჭს და ატყვევებს მათ 120 დღიან სადისტურ ფიზიკურ, მენტალურ და სექსუალურ ტყვეობაში

In der Republik von „Salò“, dem letzten Refugium italienischer Faschisten kurz vor dem Ende der Mussolini-Herrschaft, inszeniert eine Gruppe sadistischer Großbürger terroristische Grausamkeitsrituale: Junge Männer und Frauen werden als Lust- und Folterobjekt missbraucht und erniedrigt, schließlich in einer perversen Orgie zu Tode gequält. – Pier Paolo Pasolinis Abrechnung mit dem Faschismus.

Το 1944, στο Σαλό της βόρειας Ιταλίας, τέσσερις φασίστες που εκπροσωπούν τις βασικές μορφές εξουσίας κλείνουν διά της βίας σε απομονωμένο παλάτι μια ομάδα παρθένων αγοριών και κοριτσιών. Τρεις πόρνες αφηγούνται τις εμπειρίες τους, ενώ οι ενήλικες εξαναγκάζουν τους κρατούμενους να συμμετάσχουν σε πράξεις ακραίου και σαδομαζοχιστικού σεξ.

Το "Σαλό", μια ταινία που αρνείται να μπει στη διαδικασία του να προσπαθήσει να γίνει αρεστή σε οποιοδήποτε είδος κοινού, ήταν η ύστατη ταινία που γύρισε ο Pasolini. Λίγους μήνες αργότερα, η βία, ένα από τα θέματα που ανέλυσε διεξοδικά μέσα από το έργο του, σφράγισε οριστικά και την ίδια του τη ζωή.

פייר פאולו פזוליני, משורר, סופר ובמאי, מרקסיסט נלהב שנזרק מן המפלגה הקומוניסטית בגלל היותו הומוסקסואל, יצר במהלך הקריירה שלו סרטים שנויים במחלוקות  אך אף אחד מהם אינו מתקרב ל"סאלו או 120 הימים של סדום", אותו הספיק לסיים קודם שנרצח.  עיבודו של פזוליני לספרו של המרקיז דה סאד הוא אולי אחד הסרטים המטרידים והדוחים שנעשו אי פעם. הוא גם אחד החשובים שנעשה. הסרט מותח ביקורת חריפה על הפאשיזם והאידאליזם, וטוען שגאולה מוסרית היא רק מיתוס. הבמאי העביר את עלילת הספר לרפובליקה של סאלו, מדינת בובות פשיסטית בחסות נאצית. נשיא, דוכס, בישוף ושופט דקדנטיים שחוטפים קבוצה של גברים ונשים צעירים לווילה מבודדת כדי לענות ולנצל אותם מינית. אונס, רצח, אכילת צואה הם רק השלב הראשון במסכת ההשפלות והברוטאליות. הסרט קשה מאוד לצפייה והוא נאסר לשידור במדינות רבות. בישראל, הצנזורה על סרטים ומחזות מעולם לא התירה את הקרנתו (עד ביטולה של זו ב-1991).

Az utolsó Pasolini-film De Sade márki nyomán: négy fasiszta egy villában a legváltozatosabb szexuális kínzásoknak veti alá a foglyokat. "A Saloval mindazokhoz fordulok, akik hozzám hasonlóan gyűlölik a Hatalmat, azért, amit az emberi testtel művel: dologgá aljasítja, s ezáltal az embert megfosztja a személyiségétől... Én különös hévvel gyűlölöm azt a hatalmat, amelytől most, 1975-ben szenvedek. Ez a hatalom olyan rettenetes eszközökkel manipulálja a testet, hogy még Hitlertől sincs mit irigyelnie: ...új, elidegenített és hazug értékrendet hirdet, a fogyasztó társadalom értékeit. Ma az megy végbe éppen, amit Marx az élő, valódi, korábbi kultúrák megsemmisítésének nevezett..." (Pasolini)

Durante la Repubblica di Salò quattro signori, che rappresentano i quattro poteri, si riuniscono insieme a quattro Megere, ex meretrici, e a una schiera di ragazzi e ragazze, partigiani o figli di partigiani in una villa isolata e protetta dai soldati repubblichini e dalle SS. Per 120 giorni sarà in vigore un regolamento che permette ai Signori di disporre a piacere delle loro vittime.

제 3 제국의 운명이 끝을 향해가고 있을 무렵, 타락한 이탈리아 귀족들 네 사람이 성욕을 마음껏 분출할 수 있는 천국을 만들기로 합의한다. 악명이 자자한 뚜쟁이 네 사람을 확보한 뒤 나치군인 몇 사람을 끌어 모은다. 이 타락한 귀족들은 이탈리아 10대 소년 소녀 백여 명을 강제로 데려와 "재미와 게임"을 위해 외딴 빌라에 가둬 놓는다. 권력자들은 매일 어떤 방식으로 성욕을 분출할지 회의하고 그 수위도 점점 높아지는데…

Akcja filmu rozgrywa się we Włoszech na przełomie 1944-45. W willi mieszka czterech szlachetnie urodzonych panów: sędzia, biskup, książe i bankier, a ich towarzyszkami są cztery rozwiązłe kobiety. Ludzie ci dobierają sobie ofiary do orgii, wśród miejscowej ludności. Porywają ośmioro młodych chłopców i dziewcząt. Dla młodych, niewinnych ludzi zaczynają się dni przepełnione seksualnym poniżaniem, perwersją i sadyzmem.

No norte de Itália em 1944, a República de Saló permanecia sob o controlo nazi. Quatro homens de poder, posição e prestígio, reúnem à força 16 jovens belos e perfeitos de ambos os sexos, que levam com criados e guardas armados para um palácio perto de Marzabotto. Aí três senhoras de meia idade contam bizarras histórias que os senhores recriam ou parodiam no palácio servindo-se dos jovens de forma arbitrária. Passam assim pelos ciclos das Manias, da Merda e do Sangue, num crescendo de deboche, delírio sexual, humilhações, torturas e finalmente morte.

Pasolini parte da obra de Sade e revisita o episódio histórico da República de Salò para apresentar sua visão sobre o poder, a sexualidade, o conformismo e a juventude italiana dos anos 1970, em um filme de quatro partes: Ante-Inferno, Círculo das Manias, Círculo da Merda e uma última, Círculo de Sangue.

Экранизируя роман маркиза де Сада, Пазолини переносит действие в 1944-45-е годы, в фашистскую «республику Сало» на севере Италии, где группа лиц из высшего общества во главе с принцем унижает, издевается, мучает, пытает юношей и девушек, собранных для услаждения извращённой элиты, чувствующей свою погибель. Четыре месяца длится эта экзекуция. Для взрослых это последняя возможность удовлетворить свои низменные инстинкты, для молодых людей — расплата за свою юность и желание жить.

En una mansión, cuatro señores se reúnen con cuatro exprostitutas y con un grupo de jóvenes de ambos sexos, partisanos o hijos de partisanos, que han sido hechos prisioneros. Nadie en la casa puede eludir las reglas del juego establecidas por los señores; toda transgresión se castiga con la muerte. Además, ellos gozan de la facultad de disponer a su antojo de la vida de los cautivos.

En una mansión, cuatro señores se reúnen con cuatro exprostitutas y con un grupo de jóvenes de ambos sexos, partisanos o hijos de partisanos, que han sido hechos prisioneros. Nadie en la casa puede eludir las reglas del juego establecidas por los señores; toda transgresión se castiga con la muerte. Además, ellos gozan de la facultad de disponer a su antojo de la vida de los cautivos.

Ett antal högt uppsatta fascister kidnappar några ungdomar och för dem till en avlägsen plats för att sedan förnedra, våldta och tortera dem. Berättelsen bygger på romanen "Les 120 journées de Sodome, ou l'École du libertinage" av markis de Sade från år 1785, men handlingen är förlagd till den s.k. Salòrepubliken, det av Nazityskland ockuperade Norditalien 1944–45.

Mutlak güç, mutlak yozlaşmayı getirir. Topluma önderlik eden dört insan, özel olarak seçilen genç kız ve oğlanları sistematik bir biçimde aşağılayarak onlardan yararlanır ve işkence eder... Bir dizi müstehcen öyküyle başlayan bu sefahat dolu işkence, dinsel bir tören havasının ardına gizlenmiştir. Filmin gelişimi cinsel sapıklıktan sadizme, işkenceden ölüme kadar amansızca uzanır. İşkencelerin alacağı bir zevk yoktur, acımaları da... Pasolini'nin son filminde bir ölüm kokusu, çöküş ve umutsuzluk sancıları içinde kıvranan insanlığa soyutlanmış son bir ağıt yatar. Faşizme karşı zehir zemberek bu film, kasvetli bir tür vasiyettir sanki...

Дуже вільна інтерпретація скандально відомої фантазії де Сада "120 днів Содому" переносить глядача в 1944 рік, в республіку Сало на півночі Італії, в останні дні італійського фашизму. Магістрат, банкір, герцог і монсеньйор заманюють групу молодих чоловіків і жінок на ізольовану віллу, де їх піддають безжальним, майже ритуальним тортурам, посвячують полонених в правила гри, побудованої на сексуальних збоченнях. "Вперше я знімаю фільм про сучасний світ, - говорив режисер - порушуючи всі мислимі умовності буржуазного смаку". Фільм розділено на три частини відповідно до Пекла за де Садом: коло безумства, коло екскрементів і коло крові. В результаті, не дивлячись на незаперечно геніальні моменти, вийшла стрічка, яку майже нестерпно дивитися.