On the motives of Saltikov-Shedrin’s fairy tale, the film derides aimless and senseless being.

Когда-то жил пескарь, который был по характеру страшным трусом и не высовывался из своей норы. Пескарь боялся каждой тени, мелькнувшей рядом, вздрагивал от каждого шороха. Вот так вся жизнь и прошла мимо него — ни детей, ни семью он так и не завел. Только перед самой смертью пескарь задумался о пустоте прожитых лет: никому он не помог, никому не нужен и никто о нем никогда не вспомнит…

Герой цієї історії – піскар, найменша риба в своєму водоймищі. Він розуміє, скільки небезпек чекає на нього в цьому світі: підступи ворогів, хижі риби навколо, розставлені сіті. Тому він вирішив, що буде виходити на прогулянку зі свого будиночка тільки тоді, коли всі інші будуть спати. Чи допоможе йому це рішення уникнути всіх життєвих пасток?