Французький режисер, сценарист, продюсер, актор. Син художника Оґюста Ренуара, брат актора П'єра Ренуара. Його фільми дуже глибоко вплинули на французьке кіно 1930–1950 років. Фільми Ренуара «Велика ілюзія» (1937) і «Правила гри» (1939) входять до числа кращих кінокартин усіх часів і народів, а сам режисер значиться четвертим в списку кращих режисерів, згідно з опитуванням журналу Sight & Sound.

Жан Ренуар народився 15 вересня 1894 року на Монмартрі, у Парижі. Він став другим сином художника-імпресіоніста Оґюста Ренуара і Аліни Шаріґо — дружини Огюста та його натурниці. Жан з юних років займався живописом, потім керамікою. C 1925 р зайнявся кіномистецтвом. Восени 1925 року в кінотеатрі «Стара голубник» була показана перша постановка Ж. Ренуара — «Дочка води». У 1928 році ставить «Дівчинка з сірниками» за казкою Андерсена. Фільм знімався на горищі театру «Стара голубник», переобладнаному в кінопавільйон. За словами П. Лепроон, це був поетичний і винахідливо зроблений фільм, який вперше розкрив у всьому обсязі великий режисерський талант Ж. Ренуара. Наступні німі стрічки Ренуара були непомітними роботами. Саме з появою звуку у кіно настав новий етап у творчості Жана. Звукова комедія-фарс «Дитині дають проносне» (On purge bébé, 1931) справила революцію. У той час шуми та звуки імітувались у студії, а Ренуар записав справжні шуми води, що спускається у вбиральні. Цей експеримент мав великий успіх.

Фільм «Сука» (La Chienne, 1931) став справжнім відкриттям Жана Ренуара. Драма з життя мешканців Монмартра була знята таким чином, що життєва достовірність не заважала відчути алегоричність сюжету. Ренуар особливо дбає про соціальну достовірність своїх героїв. У фільмі «Тоні» (Toni) про італійців-емігрантів він вдається до суворого, майже документального репортажного стилю. Побудована на факті кримінальної хроніки з життя робітництва, картина правдива і досконала. Ліві ідеї і віра в силу простих людей, які беруть долі народів у свої руки, виражені в найкращій роботі режисера — філософській драмі «Велика ілюзія» (La Grande Illusion, 1937), яка принесла Ренуару міжнародне визнання. У 1939 році Жан Ренуар знімає «Правила гри» (La Règle de Jeu) — психологічну драму з елементами гротеску і фарсу, яка розкривала моральне розтління і порожнечу аристократичних кіл. Стрічку вважають вінцем творчості режисера.

Jean Renoir est né à Montmartre (Paris) le 15 septembre 1894.

Il est le second fils du peintre impressionniste Pierre-Auguste Renoir.

Ses films, longtemps incompris et mésestimés, apparaissent aujourd'hui comme ayant profondément marqué les mutations du cinéma français, avant d'ouvrir la porte à la Nouvelle Vague du cinéma français.

Après des études médiocres, Jean Renoir s'engage dans le corps des dragons en 1912.

Soldat en 1914,Il rapporte de la guerre une blessure à la jambe qui le fit boiter toute sa vie.

En 1920, il épouse l'un des modèles de son père, Andrée Heuchling, et s'installa comme céramiste.

La sortie, en 1921, du film d'Erich von Stroheim Folies de femmes (Foolish Wives) décide de la suite de sa carrière.

Soutenu par sa famille, il réalise son premier long-métrage, la Fille de l'eau (1924), une fable bucolique à l'esthétique impressionniste.

L'accueil mitigé réservé au film ne décourage cependant pas le cinéaste, qui se lance peu après dans une production coûteuse, Nana (d'après Émile Zola, 1926), puis dans une série de réalisations aux inspirations très diverses.

La Chienne (1931) marque un tournant dans œuvre de Jean Renoir. C'est un des premiers films parlants, adapté d'un roman de Georges de la Fouchardière.

Après la Nuit du carrefour (d'après Georges Simenon, 1932), dans lequel Pierre Renoir interprétait le commissaire Maigret, le réalisateur tourne une série impressionnante de chefs-d'œuvre: dans lesquels il fait preuve d'un sens aigu du réel, qu'il met au service d'un véritable naturalisme poétique.

Il fait peu à peu appel à des collaborateurs (Jacques Prévert, Roger Blin) qui donnent à sa production une dimension ouvertement politique, marquée par les idées du Front Populaire: La vie est à nous, (1936); le Crime de Monsieur Lange, la Marseillaise, (1936).

Cette tendance allait ouvrir la voie au néoréalisme italien.

Avant la Seconde Guerre mondiale, Jean Renoir essaye, avec "la Grande Illusion" (1937), de promouvoir un message de paix entre les nations européennes, en faisant tourner, en guise d'hommage, son père spirituel Erich von Stroheim aux côtés de Jean Gabin.

Dans la Bête humaine (1937), il s'efforce de mettre en scène les enjeux sociaux de l'époque.

Dans son chef-d'œuvre, la Règle du jeu (1939), il prévoyait l'effondrement des valeurs humanistes et brossait un tableau sans complaisance des mœurs de la société bourgeoise française.

Le film participe à la naissance d'un nouveau style cinématographique, aussi bien dans le découpage de l'espace que dans le montage discontinu du temps de l'action.

Devançant l'arrivée des troupes allemandes, il s'exile aux États-Unis en 1940 et prend la nationalité américaine. S'adaptant difficilement au système hollywoodien, il réalise néanmoins plusieurs films de commande, avant de partir en Inde tourner "le Fleuve" (The River, 1951), film en couleurs, contemplatif et serein, d'un humanisme parfois désenchanté. Ce film eut une influence durable sur le cinéma indien lui-même.

De retour en Europe au début des années 1950, Jean Renoir tourne encore quelques films, mais, rencontrant des difficultés de plus en plus importantes à produire ses films, il se tourne alors vers la télévision (le Petit Théâtre de Jean Renoir, 1969-1971) et se consacre plus largement à l'écriture.

En 1970, il prend sa retraite à Beverly Hills, où il meurt le 12 février 1979.

Jean Renoir (15 September 1894 – 12 February 1979) was a French film director, screenwriter, actor, producer and author. As a film director and actor, he made more than forty films from the silent era to the end of the 1960s. As an author, he wrote the definitive biography of his father, the painter, Pierre-Auguste Renoir, Renoir, My Father (1962).

In the 1930s, Renoir was associated with the Popular Front, and several of his films reflect the movement's left-wing politics and deal with social issues as well as class disparities. He was perhaps the most significant director of the poetic realism movement. The satirical comedy-drama film The Rules of the Game (1939) is often cited by critics as among the greatest films ever made; it is the only film to earn a place among the top ten films in the respected British Film Institute's Sight & Sound decennial critics' poll for every decade from the poll's inception in 1952 through the 2012 list. Other important works are Grand Illusion (1937), A Day in the Country (1946) and The River (1951).

Andrew Sarris in his influential book of film criticism The American Cinema: Directors and Directions 1929–1968 included him in the "pantheon" of the 14 greatest film directors who had worked in the United States.

Jean Renoir (Paris, 15 de setembro de 1894 — Beverly Hills, 12 de fevereiro de 1979) foi um cineasta, escritor, argumentista, encenador e ator francês. Seus filmes, a maioria pertencente à escola do realismo poético francês, marcaram profundamente o cinema francês entre 1930 e 1950, tendo aberto a porta à nouvelle vague. O diretor François Truffaut é aquele que mais explicitamente reconhece a dívida para com Renoir. Em 1975, Jean Renoir recebeu da Academia de Artes e Ciências Cinematográficas de Hollywood, um Óscar especial que lhe foi entregue em reconhecimento ao conjunto de sua obra.