The main (super)hero of Beatrice Baldacci’s documentary is a person depicted as the sum of her memories. The story of the director and her family is told in the first person, with home VHS recordings that show both Beatrice’s mother and Beatrice as a child taking on the role of an agent of memory. Outdated technology transforms the events of twenty years ago into an archaeological object.

Alguém insere um VHS em um videocassete. A fita toca, imagens de todos os tipos aparecem na tela. As imagens são consumidas pelo tempo, muitas vezes indecifráveis. Estas são as memórias de infância de Beatrice. Como o VHS inevitavelmente arruinado pelo tempo, suas memórias de infância também são. Assim começou um processo de elaboração pessoal em que a relação com a mãe doente vive novamente...

Главный (супер)герой документального фильма Беатриче Бальдаччи — человек как сумма воспоминаний. История режиссерки и ее семьи излагается от первого лица, в качестве проводника памяти выступают старые домашние VHS-записи, на которых запечатлена мать Беатриче и сама она еще ребенком. Устаревшая технология превращает события двадцатилетней давности в археологический объект.

Хтось вставляє касету до програвача, і на екрані з’являються розмиті відеозаписи. Це дитячі спогади Беатріче. Як і зображення на касеті, її спогади про дитинство із часом неминуче втрачають чіткість.