Paris, 1897: Der junge Edmond Rostand ist als Bühnenautor ein potenzielles Genie. Leider jedoch war jedes seiner bisherigen Stücke ein Flop. Darunter leidet inzwischen nicht nur seine Inspiration, sondern auch die Familienkasse.

Paris, France, December 1897. The young playwright Edmond Rostand feels like a failure. Inspiration has abandoned him. Married and father of two children, desperate and penniless, he persuades the great actor Constant Coquelin to perform the main role in his new play. But there is a problem: Coquelin wants to premiere it at Christmas and Edmond has not written a single word.

Декември 1897 година, Париж. Едмон Ростан няма още тридесет, а има две деца, които трябва да бъдат хранени и обличани. Минали са две години, откакто той не е написал нито ред. В отчаянието си той обещава на своя покровител да напише нова велика и весела пиеса в стихове. Зарадваният благодетел определя дори и датата на премиерата на пиесата. Малкият проблем обаче е, че Едмон има под ръка написано само едно заглавие.

París, Francia, diciembre de 1897. El joven dramaturgo Edmond Rostand se siente un fracasado. La inspiración lo ha abandonado. Casado y padre de dos hijos, desesperado y sin dinero, convence al gran actor Constant Coquelin para que interprete el papel principal de su nueva obra. Pero hay un problema: Coquelin quiere estrenarla en Navidad y Edmond no ha escrito todavía ni una sola palabra.

París, Francia, diciembre de 1897. El joven dramaturgo Edmond Rostand se siente un fracasado. La inspiración lo ha abandonado. Casado y padre de dos hijos, desesperado y sin dinero, convence al gran actor Constant Coquelin para que interprete el papel principal de su nueva obra. Pero hay un problema: Coquelin quiere estrenarla en Navidad y Edmond no ha escrito todavía ni una sola palabra.

París, França, desembre de 1897. El jove dramaturg Edmond Rostand se sent un fracassat. La inspiració ho ha abandonat. Casat i pare de dos fills, desesperat i sense diners, convenç el gran actor Constant Coquelin perquè interpreti el paper principal de la seva nova obra. Però hi ha un problema: Coquelin vol estrenar-la per Nadal i Edmond encara no ha escrit ni una sola paraula.

爱德蒙罗斯丹快到三十岁，结婚生子後创作陷入低潮，江郎才尽的焦虑令这位巴黎十九世纪剧作家沮丧不堪。这时缪思却来了，一个令人心动的女孩宣示命运的嘲弄。他唯有通过协助好友追求女孩，同时把情事化为戏语，超越一切嫉妒与痴狂，终成就一代喜剧英雄丶一出边写边排的神作。

愛德蒙羅斯丹快到三十歲，結婚生子後創作陷入低潮，江郎才盡的焦慮令這位巴黎十九世紀劇作家沮喪不堪。這時繆思卻來了，一個令人心動的女孩宣示命運的嘲弄。他唯有通過協助好友追求女孩，同時把情事化為戲語，超越一切嫉妒與癡狂，終成就一代喜劇英雄、一齣邊寫邊排的神作。

十九世紀的巴黎是個時尚、藝術、科技甚至文化，都是最具前瞻性的國際之都。而艾德蒙．羅斯坦德卻在這繁華的都市中陷入靈感枯竭的創作低潮。已經超過兩年創作不出任何劇本的他，面對生活上的經濟壓力、妻子的失望，使他對未來感到絕望。俗話說山窮水盡時，必定會柳暗花明！經友人的牽線，艾德蒙得以與大明星康斯丹．柯克蘭見面。初次見面艾德蒙以角色設定成功地吸引了柯克蘭的目光，當然他也決定參與演出。困難接踵而來，柯克蘭要求在三週內演出，眼看著開演在急，艾德蒙將生活中發生的事情化為創作靈感。在壓力的淬鍊下，至今無人不知，無人不曉的曠世鉅作《大鼻子情聖》就此誕生！

10년째 글만 써오며 재능을 낭비해오던 에드몬드는 자신을 자극시킬 새로운 영감을 통해 희대의 작품 [시라노]를 쓰게 되고, 무대에 올릴 수 있는 절호의 기회가 찾아온다. 하지만, 과정은 순탄치만은 않은데, 과연 모든 난관을 이겨내고 성공적인 커튼콜을 할 수 있을까?

Pariisi vuonna 1897. Nuori näytelmäkirjailija Edmond Rostand ei ole kirjoittanut mitään vuosiin, mutta kuuluisa näyttelijä Constant Coquelin saa suostuteltua hänet mahdottomaan: kirjoittamaan uuden näytelmän valmiiksi vain muutamassa viikossa.

Paris, Décembre 1897. Edmond Rostand n’a pas encore trente ans mais déjà deux enfants et beaucoup d’angoisses. Il n’a rien écrit depuis deux ans. En désespoir de cause, il propose au grand Constant Coquelin une pièce nouvelle, une comédie héroïque, en vers, pour les fêtes. Seul souci : elle n’est pas encore écrite.

Paris, Décembre 1897. Edmond Rostand n’a pas encore trente ans mais déjà deux enfants et beaucoup d’angoisses. Il n’a rien écrit depuis deux ans. En désespoir de cause, il propose au grand Constant Coquelin une pièce nouvelle, une comédie héroïque, en vers, pour les fêtes. Seul souci : elle n’est pas encore écrite.

Δεκέμβριος 1897, Παρίσι. Ο Εντμόντ Ροστάντ δεν έχει κλείσει ακόμα τα τριάντα, έχει όμως ήδη δύο παιδιά και πολλά άγχη. Δεν έχει γράψει τίποτα εδώ και δύο χρόνια. Καθώς βρίσκεται σε απελπισία, προσφέρει στον μεγάλο ηθοποιό του θέατρου Κονστάντ Κοκλέν ένα νέο έργο και συγκεκριμένα μια ηρωική κωμωδία. Υπάρχει μόνο ένα πρόβλημα: το έργο αυτό δεν έχει γραφτεί ακόμα. Παραβλέποντας τις ιδιοτροπίες των ηθοποιών, τις απαιτήσεις των παραγωγών, τη ζήλια της συζύγου του, τις πικάντικες ιστορίες του καλύτερού του φίλου και την έλλειψη ενθουσιασμού όλων των γύρω του, ο Εντμόντ αρχίζει να γράφει το έργο που κανείς δεν πιστεύει. Προς το παρόν, έχει μόνο τον τίτλο: Συρανό ντε Μπερζεράκ.

אדמונד רוסטאן הוא מחזאי גאון שעד כה נחל רק כישלון. ההזדמנות הגדולה מגיעה כשגדול השחקנים של התקופה מבקש לככב במחזהו החדש בתנאי שהבכורה תהיה בעוד 3 שבועות. הבעיה היא שאדמונד עדיין לא כתב מילה אחת, ואין לו מושג איזה סיפור הוא יספר. כל שהוא יודע זה ששם המחזה יהיה "סיראנו דה ברז'ראק".

Parigi, dicembre 1897. Edmond Rostand non ha ancora trent'anni, ma ha già due figli e molte ansie. Non ha scritto nulla per due anni. In preda alla disperazione, offre al grande Constant Coquelin una nuova commedia, una commedia eroica, in versi, per le vacanze. Unica preoccupazione: non è ancora stata scritta.

1897 metai, „gražiosios epochos“ Paryžius. Talentingajam Edmonui Rostanui dar nėra trisdešimties metų, bet jis jau turi du vaikus ir daug rūpesčių. Deja, viskas, ką iki šiol parašė, buvo nesėkmė. Jį paralyžiuoja tuščio lapo vaizdas, o įkvėpimas išseko. Jo gerbėjos, garsios aktorės Saros Bernar, pastangomis į Edmoną kreipiasi garsiausias to meto aktorius Konstanas Koklenas. Iš nevilties Edmonas pasiūlo naują pjesę – herojinę komediją. Sužavėtas aktorius nori, kad jos premjera įvyktų per tris savaites! Vienintelė problema: Edmonas dar neparašė pjesės ir neįsivaizduoja, kokią istoriją pasakos. Jis žino tik pavadinimą – „Sirano de Beržerakas“. Nekreipdamas dėmesio į aktorių užgaidas, prodiuserių reikalavimus, žmonos pavydą, pasakas apie geriausio draugo širdies paslaptis ir visų aplinkinių entuziazmo stoką, Edmonas pradeda rašyti kūrinį, kuriuo niekas netiki.

Na Paris do final do século XIX, Edmond Rostand, um jovem autor fracassado de peças em verso, encontra inspiração e coragem ao escrever uma comédia destinada a se tornar lendária.

Декабрь 1897 года, Париж. Эдмону Ростану нет и тридцати, а у него двое детей, которых надо кормить и одевать. Прошло уже два года, как он не может ничего написать. В отчаянии он обещает своему патрону принести новую грандиозную и уморительную пьесу в стихах. Обрадованный патрон назначает дату премьеры. Проблема в том, что у Эдмона пока есть только одно название. Он непременно должен уложиться в строки, игнорируя капризы актрис, идиотские требования продюсеров, ревность собственной жены, любовные аферы его лучшего друга, и, несмотря на тот факт, что в его успех не верит никто, включая его самого.

Paríž, 1897. Mladý Edmond žije v chudobe a snaží sa napísať dobrú hru. Jedného dňa však dostane príležitosť pripraviť text pre slávneho herca. Má to však háčik - všetko musí byť napísané a nacvičené za niekoľko týždňov.

Paříž, konec 19. století. Mladý Edmond Rostand žije v chudobě a snaží se napsat dobrou divadelní hru. Jednoho dne se mu ale naskytne příležitost připravit text pro známého herce. Má to ale jeden háček – vše musí být napsané a nazkoušené za pár týdnů.

Грудень 1897 року, Париж. Едмонду Ростану немає й тридцяти, у нього двоє дітей, яких треба годувати й одягати. Минуло вже два роки, як він не може нічого написати. У відчаї він обіцяє своєму патронові принести нову грандіозну і сміховинну віршовану п'єсу. Зрадівши, патрон призначає дату прем'єри. Проблема лиш у тому, що у Едмонда є лише тільки назва. Він обов'язково повинен вкластися у терміни, ігноруючи капризи актрис, ідіотські вимоги продюсерів, ревнощі власної дружини, любовні афери його найкращого друга, і, не зважаючи на той факт, що в його успіх не вірить ніхто, включаючи його самого.