海象爷爷并不是一只老海象，而是一一个整天在沙滩上晒太阳抽烟的老爷爷。

在俄罗斯，人们把整天无所事事，终日趴在沙滩上晒太阳的大胖子称为“海象”。这位老爷爷天天趴在沙滩上，直到有一天，他和沙滩融为一体，他死了……一家人团聚在这片沙滩上，奶奶在祷告，妈妈在嚎叫……最后，一家人相拥而泣。

有些人，活着时，我们不懂得珍惜，直到失去后，才后悔莫及……

On the windy and cloudy beach, Granny is praying, Mum is shouting, the sisters don’t care, Lucas is alone. Grandpa was a weird guy, now he's dead.

Sur une plage, Lucas et sa famille forment un cortège funèbre insolite, gravissant une dune fouettée par le vent d’automne. Pépé est mort parce qu’il est resté trop longtemps à se prélasser au soleil. Un autel de coquillages et de mégots de cigarettes est érigé en son honeur. La mer sait-elle seulement ce qu’est la mort ? Mami prie et Maman crie. Quant à Lucas, il doit apprendre à surmonter la disparition d’un être cher.

Lucas, ein kleiner Junge, und seine Familie sind am Strand in einer Art seltsamen Trauerzug versammelt. Sie kämpfen sich gegen den starken Herbstwind die Düne hinauf. Opi ist gestorben, weil er sich zu lange gesonnt hat. Nun muss ein Altar aus Muscheln und Zigarettenstummeln errichtet werden. Ob das Meer weiß, was der Tod ist? Omi betet, Mama schreit, und Lucas muss wie alle anderen mit der Erfahrung klarkommen, jemanden zu verlieren.

Em uma praia, sob o céu nublado e enfrentando muitos ventos, a avó está rezando, a mãe está gritando, as irmãs parecem pouco se importar, e Lucas está sozinho, prestes a ver algo muito bizarro.

В октябре на пустынном ветреном пляже бабушка молится, мама ругается, сестёр ничего не волнует, младший брат лезет в воду, а Люка остаётся в одиночестве. Дедушка был странным, а теперь он мёртв.

Sobre la playa, sombría y ventosa, la abuela reza, la mamá grita, las hermanitas no hacen caso, Lucas está solo. El abuelo era un tipo raro; ahora está muerto.

На вітряному, похмурому пляжі бабуся молиться, мама кричить, сестрам все одно на все, крім самих себе, а Лукас залишається один. Дідусь був дивною людиною, а тепер він мертвий.