Een jonge vrouw(Maya Deren) komt thuis, valt in slaap en begint te dromen.

Одинокий цветок на длинной дороге, падение ключа, открытие двери, нож в буханке хлеба, трубка снята с телефона: противоречивые изображения, которые видит женщина, когда она возвращается домой. Она дремлет и, возможно, мечтает. Она видит таинственную фигуру, проходящую вниз по дороге. Нож на ступеньке, затем в ее кровати. Таинственная фигура кладет цветок на ее кровать и затем исчезает. Женщина видит, что все случается снова. Она дремлет в кресле. Она пробуждается, чтобы увидеть мужчину, который поднимается по лестнице с цветком. Он кладет его на кровать. Нож под рукой. Могут ли эти последовательности, подобные мечтам и сновидениям, иметь хороший конец? Зеркало разбивается, мужчина входит в дом снова. Но найдет ли он ее?

Una mujer (interpretada por la propia Maya Deren) explora sus propias imágenes interiores, a través de un sueño, donde los objetos ordinarios de su vida diaria consiguen un misterio sobrecogedor. Deren (1917-1961) explicó que quería "plasmar en la película la sensación que experimenta un ser humano sobre un incidente, más que grabar el incidente con precisión". Codirigido con su marido, el director de fotografía Alexander Hammid, "Meshes of the Afternoon", a través de sus múltiples lecturas y reinterpretaciones, pronto se erigió como uno de los films experimentales más importantes de todos los tiempos, y convirtió a Maya Deren en la voz preeminente del "avant-garde cinema" de los Estados Unidos en los años 40 y 50, influyendo en directores como Jean Cocteau, Luis Buñuel o David Lynch. El film lo adquirió el MoMA -The Museum of Modern Art- de Nueva York.

A woman returning home falls asleep and has vivid dreams that may or may not be happening in reality. Through repetitive images and complete mismatching of the objective view of time and space, her dark inner desires play out on-screen.

Самотня квітка на довгій дорозі, падіння ключа, відкриття дверей, ніж в буханці хліба, трубка знята з телефону: суперечливі зображення, які бачить жінка, коли вона повертається додому. Вона дрімає і, можливо, мріє. Вона бачить таємничу постать, що проходить вниз по дорозі. Ніж на сходинці, потім в її ліжку. Таємнича фігура кладе квітку на її ліжко а потім зникає. Жінка бачить, що все трапляється знову. Вона дрімає в кріслі. Вона прокидається, щоб побачити чоловіка, який піднімається сходами з квіткою. Він кладе її на ліжко. Ніж під рукою. Чи можуть ці послідовності, подібні мріям і сновидінням, мати хороший кінець? Дзеркало розбивається, чоловік входить в будинок знову. Але чи знайде він її?

Uno dei film d’avanguardia più influenti di sempre, Meshes of the Afternoon, realizzato da Alexander Hammid e Maya Deren, vede la stessa Deren intrappolata in un incubo labirintico in cui compaiono il suo doppio e una misteriosa figura incappucciata con uno specchio al posto del viso.

　　二十世纪最有影响力的实验电影之一。由Deren 本人和丈夫 Alexander Hammid出演剧中所有角色。这部女性主义的经典描述了一个女性的白日梦，在梦中日常生活物品都变得神秘而危险，电影转向对性与死的晦涩思考。

20. yüzyılın en önemli ve ilham verici deneysel filmlerinden biri olarak tanımlanan 'Meshes of the Afternoon', Amerikan deneysel sinemasının önemli sinemacılarından Maya Deren'in imzasını taşıyor. Deren en önemli yapıtlarında başı çeken bu filmle, hikayenin kahramanı olan ve kendisinin canlandırdığı kadın karakterinin iç dünyasında olup bitenleri, gündelik yaşamın ayrılmaz parçaları olan çevresindeki bıçak, telefon ve kapı gibi objeler üzerinden anlatıyor; gerçek ve hayal arasındaki çizginin sınırlarını zorluyor.

Maya Deren é uma mulher aprisionada dentro de casa, sufocada pelo cotidiano doméstico. Ela é atormentada por múltiplas visões, se despedaça em diferentes personalidades, e não consegue diferenciar muito bem, enquanto cochila, o sonho da realidade. Seu olhar para por longos segundos em qualquer objeto doméstico: uma faca em cima do pão, a porta destrancada, o telefone fora do gancho.

Une femme qui rentre chez elle s'endort et fait des rêves saisissants qui peuvent ou non se dérouler dans la réalité. Par le biais d'images répétitives et d'un décalage complet avec la vision objective du temps et de l'espace, ses sombres désirs intérieurs se manifestent à l'écran.

미국 실험영화의 새로운 흐름을 이룩했다는 평을 얻은 실험영화의 고전. 내러티브 없이 유사한 장면들이 반복, 순환됨으로써 마치 꿈을 재현한 듯한 느낌을 주는 초현실주의 작품이다. 어느 여성이 꿈 속에서 또 다시 꿈을 꾸는 듯한 나선형 구조이며, 떨어지는 열쇠, 빵을 자르는 칼, 전화기, 거울 등의 상징적 오브제가 반복 등장한다. 흔히 정신분석학적으로 해석되기도 하는 이 영화의 목적을 마야 데렌은 ‘신화적인 경험을 창조하기 위함’이라 밝힌 바 있다. 마야 데렌이 여주인공으로서 직접 출연하며, 두 번째 남편인 알렉산더 해미드와 2주 여의 시간 동안 자신들의 집에서 손수 촬영했다. 대표작이라 불리는 이 첫 번째 작품으로 마야 데렌은 감각을 뒤흔드는 미학을 만들어 내며 차별적인 실험적, 독립적인 초기 미국 여성 영화의 근간을 마련하였다.