Thomas John Mitchell (Elizabeth, Nova Jersey, 11 de juliol de 1892 - Beverly Hills, Califòrnia, 17 de desembre de 1962) va ser un actor i escriptor nord-americà. Entre els seus papers més famosos en una llarga carrera es troben els de Gerald O'Hara a Gone with the Wind i Doc Boone a Stagecoach.

From Wikipedia, the free encyclopedia

Thomas Mitchell (July 11, 1892 – December 17, 1962) was an American actor, playwright and screenwriter. Among his most famous roles in a long career are those of Gerald O'Hara, the father of Scarlett O'Hara in Gone with the Wind, the drunken Doc Boone in John Ford's Stagecoach, and Uncle Billy in It's a Wonderful Life. Mitchell was the first person to win an Oscar, an Emmy, and a Tony Award.

—

Thomas John Mitchell (11 de julho de 1892 - 17 de dezembro de 1962) foi um ator e escritor norte-americano. Entre seus papéis mais famosos em uma longa carreira estão os de Gerald O'Hara em E o Vento Levou, Doc Boone em Stagecoach, Tio Billy em It's a Wonderful Life, Pat Garrett em The Outlaw e o prefeito Jonas Henderson em High Noon. Mitchell foi o primeiro ator masculino a ganhar a Tríplice Coroa de Atuação ao ganhar um Oscar, um Emmy e um Tony Award. Mitchell foi indicado a dois Oscars, de Melhor Ator Coadjuvante por seu trabalho nos filmes O Furacão (1937) e Stagecoach (1939), vencendo pelo último.

Томас Мітчелл — американський актор, драматург та сценарист. За довгу акторську кар'єру Мітчелл зіграв Джеральда О'Хару (батько Скарлетт в «Звіяних вітром»), доктора Буна в «Диліжансі» Джона Форда, і дядька Біллі в фільмі «Це дивовижне життя». Мітчелл був першою людиною, що здобула премії «Оскар», «Еммі» та «Тоні».

● РАННІ РОКИ

Томас Мітчелл народився в родині ірландських іммігрантів, в місті Елізабет, штат Нью-Джерсі. Його батько і брат були газетними репортерами, і його племінник, Джеймс П. Мітчелл, пізніше був секретарем Дуайта Ейзенхауера, за часів його міністерства[1]. Тож Томас також став журналістом по закінченні середньої школи Святого Патрика (Нью-Джерсі). Незабаром, однак, Мітчелл виявив, що любить писати гумористичні театральні сценки набагато більше, ніж журналістику. У 1927 році Мітчелл приєднався до клубу «The Lambs».

● АКТОРСЬКА КАР'ЄРА

Мітчелл став актором у 1913 році, дебютувавши у театральній компанії Чарлза Коберна. Однак навіть під час гри провідних ролей на Бродвеї в 1920-і роки Мітчелл буде продовжувати писати. Одна з п'єс я в співавторстві, «Маленька аварія», була в кінцевому рахунку тричі екранізована Голлівудом.

У 1923 році дебютував в кіно в невеликій ролі в картині «Шестициліндрове кохання».

Визначну роль у кар'єрі Мітчелла була роль Генрі Барнарда у фільмі Френка Капри «Втрачений горизонт» (1937). Після цієї ролі Томас Мітчелл став дуже затребуваний в Голлівуді.[3] Того ж року він отримав номінацію на премію Американської кіноакадемії за роль у фільмі Джона Форда «Ураган».

Протягом наступних кількох років, Мітчелл з'явився в багатьох культових фільмах. Тільки у 1939 році він знявся у п'яти таких фільмах, зокрема «Диліжанс», «Містер Сміт вирушає до Вашингтона», «Звіяні вітром». Хоча в ті роки він, ймовірно, найбільш запам'ятався за роль батька Скарлет О'Хари в «Звіяних вітром», тріумфальною для нього стала роль у вестерні Джона Форда Диліжанс яка принесла йому премію «Оскар» в номінації «Найкращий актор другого плану». У своїй промові він пожартував: «Я не знав, що зіграв добре». Протягом 1940-х і 1950-х років, Мітчелл зіграв багато найрізноманітніших ролей, найкраще відомий глядачам сьогодні для як дядько Біллі в класичній різдвяній історії Капри Це дивовижне життя (1946) з Джеймсом Стюартом.

За свій внесок в кіноіндустрію і телебачення актор удостоєний двох зірок на Голлівудській алеї слави.

● СМЕРТЬ

Мітчелл помер у віці семидесяти від перитонеальної мезотеліоми в Беверлі-Гіллз, штат Каліфорнія.